Ручне буріння – особливості процесу

Ручне буріння свердловин – це простий спосіб видобутку питної води на присадибних ділянках та інших об’єктах, де водоносна жила залягає на невеликій глибині (до 20 метрів). Цей спосіб може успішно застосовуватися на деяких різновидах м’яких і стійких порід, і є одним з найбільш привабливих за вартістю.

Ручне буріння: що для цього потрібно

Перед проведенням буріння проводяться геолого-розвідувальні роботи, які завершуються виготовленням проекту. В ході підготовчого заходи здійснюється розрахунок характеристик джерела, що показують і визначають:

• доцільність проведення робіт з виготовлення водозабірної споруди;
• граничні терміни дії проектованого джерела.

Ці параметри, а також аналіз складу грунту, є вкрай важливими для визначення переліку необхідного обладнання та спец для проведення буріння. Від вибору методики створення свердловини залежить вартість підготовчих і основних робіт, а також ціна подальшого облаштування джерела.

Види та методи ручної видобутку

Основними методами буріння свердловин є:

1. Шнековий спосіб. Він передбачає використання для вирубки землі шнека, лопаті якого приварені до осі під певним кутом. Шнек приводиться в дію електромотором, закріпленим на легкої переносної конструкції. Цей варіант є найпростішим у виконанні й саме тому має попит у домашніх майстрів.
2. Колонкове буріння. Спосіб, заснований на використанні коронки з гостро заточеними різцями, які при обертанні рукоятки прогрузають вглиб грунту, залишаючи за собою стовбур щілини. При підготовці отвору таким шляхом обов’язковим є обсадка трубами. Останні нарощують в міру поглиблення бура. Особливістю робіт з облаштування є те, що на деяких етапах може знадобитися додаткова промивка шпари й пелюстків бура, опрацьовують грунт. Найпростішим пристосуванням для виконання робіт за даною методикою є рибальське льодоруб.
3. Ударно-канатний спосіб, що полягає в розробці ділянки за допомогою забивання труби або вдосконаленої конструкції за допомогою спец, встановленого на тринозі, і подальшої виїмки заповненого землею жолоби з використанням лебідки. Цей спосіб вважається одним з перших, відомих науці, але через простоту виконання не втратив актуальності і в наші дні.

Крім варіантів, перерахованих вище, існує ще так званий ударно-обертальний спосіб. Він поєднує в собі елементи ударно-канатного, шнекового і колонкового буріння, і застосовується для формування свердловин, які складно або неможливо створити за допомогою одного з перерахованих варіантів. Наприклад, ця технологія дозволяє створити глибинне джерело в грунті шарами, що чергуються гірських порід, різних по стійкості, гігроскопічність і щільності.

Плюси й мінуси

На користь буріння свердловини на ділянці ручним методом можна навести такі факти:

• дешевизна споруди і простота монтажних робіт;
• висока якість води, що виходить на поверхню;
• доступність комплектуючих частин.

До плюсів даного виду буріння можна віднести й те, що більшу частину свердловин і інструменту для їх виробництва можна спорудити самостійно. Крім того, при розробці проектної документації не потрібно отримувати та погоджувати дозвіл на розробку надр. Це значно здешевлює вартість робіт і дає можливість отримати автономне джерело в максимально короткі терміни.

Свердловини, створені таким способом, на відміну від артезіанських джерел, отриманих промисловим шляхом, мають ряд недоліків, серед яких:

• недовгий вік служби (близько 15 років);
• необхідність застосування фільтрів, бо всі свердловини, пробурені вручну, відносять до категорії «на пісок», і можуть забруднюватися останнім в процесі
• експлуатації;
• потреба в використання обсадних труб.

До мінусів неглибоких свердловин можна віднести й потреба в ремонті, який може бути спровокований природною рухливістю пластів, змінами кліматичних умов і іншими причинами, вплинути на які людина не в силі.

Слід зазначити, що максимальна потужність струменя в неглибоких водозабірних спорудах не перевищує 1,5 м3 / год незалежно від пори року. Цього цілком достатньо для стабільного забезпечення декількох малопотужних споживачів. І саме тому методика ручного буріння залишається популярною в багатьох регіонах, де охоплення централізованим водопостачанням недостатньо високий.