Види підземних вод

ВИДИ ПІДЗЕМНИХ ВОД
За умовами залягання і живлення водоносних горизонтів розрізняють наступні підземні води: верховодки, грунтові води з вільною поверхнею, безнапірні міжпластові, артезіанські (напірні). Крім того, за умовами руху у водоносних шарах розрізняють підземні води, циркулюючі в рихлих (піщаних, гравійних і галечникових) шарах і в тріщинуватих скельних породах.

Верховодкой називають такий вид підземних вод, який знаходиться на незначній глибині (2-3 м) над водотривкими прошарками мають невелике поширення на площі. У місцях, де водотривкі прошаруй кінчаються, верховодка також зникає, стікаючи в нижележащий, могутніший водоносний горизонт. Запаси верховодки незначні і непостійні і залежать від кількості опадів, що випадають. У посушливі періоди і взимку верховодка зазвичай зникає. Для водопостачання верховодку не використовують, вона легко забруднюється з поверхні землі. Тому при бурінні свердловин для водопостачання верховодку необхідно ретельно ізолювати обсадними трубами, щоб уникнути забруднення розташованого нижче водоносного горизонту.

Горизонти грунтових вод з вільною поверхнею залягають на найближчому від поверхні землі водотривкому шарі. Містять їх водоносні шари складені пухкими зернистими або скельними тріщинуватими породами. Підземні води цього типу можуть харчуватися за рахунок інфільтрації (просочування) в глибину по всій площі поширення водоносного горизонту. Вони можуть легко забруднюватися стоком з вигрібних ям, тваринницьких ферм і т.п. Тому при використанні таких грунтових вод для водопостачання необхідно забезпечити надійну санітарну перевірку і охорону ділянки водозабору.

Грунтові безнапірні міжпластові води з’єднуються з поверхнею землі водопроникними шарами лише на окремих ділянках свого поширення; на всій іншій площі вони добре захищені від забруднення з поверхні верхнім водотривких шаром. При розтині вод рівень їх в свердловинах встановлюється або дуже незначно вище водоупорной покрівлі водоносного шару, або на кордоні верхнього водоупора і водоносного шару.

Артезіанські водоносні горизонти також залягають між двома водотривкими шарами і надійно захищені від поверхневого забруднення. На відміну від грунтових вод вони часто мають віддалену область харчування – за кілька кілометрів і навіть за десятки і сотні кілометрів. При розтині свердловиною рівень артезіанської води завжди встановлюється значно вище водоупорной покрівлі водоносного горизонту, а іноді артезіанська вода сама виливається зі свердловини (фонтанує). На тих ділянках, де артезіанські води отримують живлення, вони набувають характеру або грунтових з вільною поверхнею, або міжпластових грунтових вод.
Підземні води всіх перерахованих видів можуть циркулювати в порожнечах пухких зернистих або в тріщинах скельних порід. В останньому випадку підземні води, що відносяться до будь-якого з перерахованих видів, отримують додаткову назву тріщинних.